Компанія Turkish Aerospace провела кермові випробування другого прототипу турецького винищувача п’ятого покоління KAAN — машини під позначкою P1. На перший погляд, прогін літака по злітній смузі аеропорту Анкари виглядає рутиною, але саме такі тести показують, наскільки злагоджено працюють двигуни, гідравліка, гальма й електросистеми зібраного апарата.

Робота над помилками

KAAN розвивається поетапно, і P1 — це вже другий, доопрацьований прототип. Перший, P0, піднявся в повітря 21 лютого 2024 року: політ тривав 13 хвилин на висоті близько 2400 метрів. За рік з невеликим інженери врахували результати аеродинамічного аналізу й переробили конструкцію.

Зміни помітні неозброєним оком. У P1 інакші повітрозабірники — з глибшими бічними поверхнями й плавнішим переходом у фюзеляж, — а сам літак «присів» нижче завдяки зміненому шасі. Це наближає програму до випробування повного механізму прибирання стійок і тієї аеродинамічної «чистоти» в польоті, яку перший прототип продемонструвати ще не міг.

Головна проблема — двигун

За ефектним фюзеляжем ховається найвразливіше місце проєкту. Поки що KAAN літає на американських двигунах General Electric F110 — тих самих, що стоять на винищувачах F-16. Власні турецькі альтернативи, TF35000 і амбітніша програма Güçhan, ще в розробці, і саме двигунобудування залишається найскладнішим кроком на шляху до повної незалежності: спроєктувати планер під силу багатьом країнам, а от сучасний реактивний двигун — одиницям.

Літак, який уже купують

Попри статус прототипа, KAAN уже має першого закордонного замовника. Turkish Aerospace підписала обов’язковий контракт із Міністерством оборони Індонезії на 48 винищувачів — з передачею технологій і навчанням фахівців. Для машини, яка ще не пройшла повного циклу випробувань, це серйозне визнання: покупець фактично робить ставку на майбутнє програми.

Загалом KAAN відображає амбіцію Туреччини перейти від збирання літаків із чужих рішень до самостійного управління повним циклом розробки. Це той самий шлях технологічного суверенітету, яким ідуть дедалі більше середніх держав, не бажаючи залежати від постачальників зброї. Утім, експерти застерігають: від успішних наземних тестів і навіть перших польотів до серійного виробництва боєздатного винищувача — ще роки роботи.

Нагадаємо, гонка за винищувачами нового покоління розгортається по всьому світу: раніше ми писали, що США планують підняти в повітря свій F-47 лише у 2028 році, тоді як китайський J-36 літає вже з кінця 2024-го й нещодавно засвітився у вигляді п’ятого прототипа.