Іноді найнебезпечніша діра в безпеці — не свіжий баг, а річ, про яку всі забули, бо вона «завжди так працювала». Саме такий випадок описали дослідники з Університету Бірмінгема та компанії Fuzzware: у мобільних мережах десятиліттями живе вразливість, коріння якої тягнеться аж у 1981 рік — до AT-команд, стандарту зв’язку з dial-up модемами. Модеми давно застаріли, а самі команди перекочували в стандарти GSM і досі працюють у сучасних 4G/5G-чипах та IoT-пристроях.

Проблема ховається у функції Proactive SIM, яка дозволяє самій SIM-картці надсилати команди безпосередньо модему пристрою. Задумано це було для легітимних сервісних завдань, от тільки модем зазвичай приймає такі інструкції без жодної перевірки — картці просто довіряють за замовчуванням. Щоб показати, наскільки це небезпечно, команда розробила інструмент CATana й протестувала його на 26 пристроях: 18 смартфонах і 8 системах на кшталт автомобільних зарядок та промислового обладнання.

Результати вражають масштабом можливого: атакувальник здатний вкрасти апаратні ідентифікатори пристрою, змусити заблокований Android-смартфон відкрити шкідливе посилання, примусово перевести з’єднання з відносно захищеного 4G на вразливе 2G або взагалі відключити пристрій. Найнеприємніше — фізичний доступ для цього не потрібен: шкідливий код можна замаскувати під звичайне «оновлення SIM-карти», приховане в операціях мобільного оператора чи десь у ланцюгу постачання.

Виробники вже отримали інформацію конфіденційно й почали випускати оновлення, які блокують небезпечні AT-команди на рівні прошивки. Користувачам дослідники радять не ігнорувати оновлення смартфонів, автомобільної електроніки та інших підключених пристроїв — саме через них найчастіше й закривають подібні діри.

Нагадаємо, прихована ідентифікація пристроїв — тема, що спливає в Windows не рідше: раніше ми писали про постійний ідентифікатор GDID, який не приховує навіть VPN, і про безкоштовний скрипт deGDID, яким його можна стерти.